|
Нарешті ми
пережили одноденну розлуку і зустрілися на пероні у Луцьку. Одразу пролунала
фраза від капітана: «О, Свєтка, ти на дванадцятисантиметровій шпильці???
Зганяєш за пивком?»
Чарівний голос
оголосив, що ми відправляємося з колії. В поїзді почали обговорювати той єдиний
день, коли ми не бачилися і збивати партитуру. На невідомій станції
відправляємо Паспарту в магазин за їжею. Після його повернення розуміємо, що в
нього не дуже добре з математикою, адже їде нас четверо, а сосисок купив він
три. Вгадайте, хто не їв? Правильно! Провідниця!
Ну ось він,
Ковель. Чарівний молодий чоловік орієнтовно 50-ти років ходить по перону і
кричить «таксі!». Ми вирішили використати його послуги за домовленою ціною. Нарешті
– зал. Зайшли в середину і побачили, як проганяється київська команда «Володя
всегда прав». Чекаємо на організаторів, адже обіцяли покормити) Обіцянку
виконали. Сидимо, їмо смачну піцу.
Збиваємо плейлист
і вирішуємо, кого із колег можна попросити про допомогу, адже приїхало нас
четверо (а на сцені – троє). Домашнє завдання, яке вирішили ставити,
розраховане на 8 людей. Бачимо, як на чарівному авто прибули в Ковель
організатори луцької ліги і ветеран волинського КВНу, який повинен сидіти у
журі – Ігор Приступа. Приїхав не один – з дружиною.
Швидко
проганяємося на сцені, адже до початку гри залишилось півгодини. Після цього
переодягаємось і пояснюємо команді з Києва та Мукачева наше домашнє завдання,
бо саме вони нам допомагатимуть.
Ведучий на місці -
КВН почався. Закриваємо привітання. На розминці після першого кола журі
вирішує, що залишити конкурс потрібно нам і команді «Т.Б.П.Ч.». Фраза від
капітана: «Я ж казав, не треба біатлон збивати».
Домашнє завдання
минуло весело, бо навіть ми, стоячи на сцені, дивувалися від нових ходів. Але
велике дякую нашим помічникам, вони справді впоралися!
Зважаючи на
результати гри, навіть виліт із розминки не завадив нам все одно зайняти друге
місце. І тут ми розуміємо, що цьому посприяв наш талісман, який ми здобули на
луцькій лізі – табличка журі із оцінкою «2». Вона – символічна, бо на луцькій
лізі у нас не було жодної двійки. Як і на ковельській.
Після гри всі
команди виходять на вулицю, з усіх куточків чути їхні різні емоції. «В АМІКу
заходить, а тут – нє», «Ми обожнюємо Ковель!!», «Я фігєю», «Хто забув
реквізит???».
На жаль, настала
пора прощатися із нашими друзями, які лишаються у місті залізничників. Нас
чекає автівка і мілашка водій – екс-учасник команди «Привокзальная детвора».
Дорога була дуже
весела! Напевно, як і весь виїзд. Адже за багато ігор це була саме та, яка
пройшла на одному диханні і в повне задоволення!
Луцька
автостанція – наш маленький фуршет. ППСники працюють для нас аніматорами.
Прощатися із колегами по команді зовсім не хочеться, бо, на жаль, ще поки ми не
знаємо, коли побачимось. Через сміх і сльози ідемо до автобуса.
І тут
найнеочікуваніший сюрприз за весь день: з автобуса виходить Крава!! (Володимир
Кравчук з «Аварії»). Такої істерики автовокзал давно не бачив.
Збірна Волині
висловлює подяку організаторам ліги, водію, команді «Володя всегда прав», команді
«БУМ» і Малишу. КВН – це та гра, де перевіряються друзі.
| 
