Почалось все з ЖД Здолбунова, куди мене і Масянічку привіз Пашка Євчук. Ще з нами були Іра, Жужик, Іра Колоїз. Масянічці здавалось, що по приміщенню жд лізе крабік, після цих заяв...нас залишили на вокзалі удвох. Обговорювали нову домашку, партітуру на Франик, ДН Масянічки.
В 3,00 ночі пішли в платний зал очікування, там поїли після чого через 30 хв. пішли в медпункт. Ну ось 6,24-прибув поїзд який привіз нам: Ігора, гогі, Хілого, Шеву. Поїзд рішив далі вести=) Зустріли Т.б.п.ч. в складі з сасєдкою. ну і в 7,00 прибув наш поїзд, котрий буде вести нас на Франківськ.
Провідник відразу ж почав нас усміхати, зразу видно-хороший=) тільки сіли – зразу почали снідати, бо хлопці з Вінниці, тобто дві доби не їли (ну так вони сказали).Поїли і полягали спатоньки. В 12,00 прокинулись, вмились, попили кави і чекали у вікні побачити уже знайомий нам ЖД Франика.
Ну ось і він. На пероні вирішили згадати царя Квасілова і прокричали "Реформа", іванофранківцям сподобалось=) Купивши білети додому, сідаємо в таксі (дешеве таксі) і їдемо в Прикарпатський. Зустрів нас наш знайомий, котрий погодився посидіти в нас на звуці. Зайшли в зал і тут почалось ;"привіт-привіт", "нарешті Ви приїхали", "раді бачити", "Вітаємо з доцьою"(В Миколи Сичеевського і його дружини Наталки народилась донечка котру назвали Сонею).
Перші проганялись т.б.п.ч. Матеріал ми вже їхній знаємо напам*ять, тому просто танцювали під їхні збіви. Прогнали візитку (все виходить, чотко, гарно, а головне – смішно). Пішли на вулицю, робити фото для Масянічки=)
Ну а потім прасувати форму, одягатися, ще раз проганятись, знову зустрічати друзів і просто налаштовуватися на гру. Коли редактор оголосив, хто за ким в якому конкурсі виступає, відразу ж просили перенести нас, але нам відмовли.
Почалась гра, ми виступали третіми в візитці, починали з пісні з якої був перехід на конфлікт з Колоїзом, жалітись на нього я пішла до Романа Вірастюка і тут весь мій монолог до нього і конфлікт з Ігорем заходить на Ура (в овації).
Далі стандартні мін. останньою була соціальна реклама, стоїм в оваціях, кода, поклон. Оцінки 5.0 і тут питання: чому? за що? а чого так? Але хто ж на них буде відповідати.
Тріатлон. спочатку кожна команда по 3-и жарти, далі фоторозминка, вилитіли третіми. ну ось бігом вдягаємось на д/з, виходим і тут - бац, проблеми з апаратурою. наш звукач в кіпіші намагається щось зробити, йому допомагає Вітя (наш хороший друг і деколи звукач у франику), а людина яка відповідальна за апаратуру сидить, як нічого не сталось.
Змушені зійти зі сцени, до влагодження проблем. Повідомляють, що ми будем закривати д/з. І тут починає кіпіш івано-франківська команда "Перша Національна", яка намагається нам доказати що їм все по-барабану і вони будуть закривати д/з, бо вони так хочуть, але все-таки ми найшли компроміс з їхнім капітаном Тарасом.
З другої спроби, починаємо д/з, тяжко бо настрій нікудишній, д/з не схоже на інші, воно іншого формату і цільне і тут щей дається в знаки слизька сцена, і я падаю і знову нога болить. дограємо. виходим на поклони.
Вермчуку Дмитру(Верему, Дімі)-т.б.п.ч. дають кращого актора. наш бал за д/з, знову 5.0. гра закінчена. Ніхто не може пояснити до кінця чому за візитку 5,0, навіть врахувавши всі зауваження від редакторів
Якщо сміху на одному виході було більше, ніж в деяких командах за весь виступ. але ж не Вони ставили оцінки, що від них вибивати. На розборі, викриваємо команду яка поставила багато БПМу, яка відмазується словами "Ну, Ігор (один з редакторів) він в курсі, як ми пишем", на що редактор, явно показує своє здивування.
Після розбору всі йдемо до нашого франківського друга Сашки, йдучи до нього, проходили через заклад, де був фуршет в журі. Хотіли забігти на аганьок, але передумали. Прийшли до Сашки, накрили на стіл і всі дружно сіли (ми, т.б.п.ч. і сасєдка, франківськи друзі) було весело.
Тут до нас приходить Олічка,Вітічка, Анатолій Михайлович, Подолянич і один з членів журі, який, на жаль, так і не зміг пояснити оцінки, тому домовилися, що він перегляне відео і, може, тоді зможе обґрунтувати хоча б свою оцінку. Ну ось йдемо на жд, нас проводжає майже весь штаб Кавалєрки. І тут на переноні ділимось спогадами, співаємо, обіймаємось.. одним словом, прощаємось. В потязі розбираємо гру, все обговорюємо, але так і не знайшли відповіді, чому 5.0. Лягаємо спати.
Зранку всіх вперше будить кеп, а не всі кепа=).жд Здолбунова, сідаємо на електричку, потім їдемо на автостанцію. Хто на роботу, хто в Луцьк, хто в Славуту, хто в гуртожиток… І ось, не відчуваючи голоду, сидячи в теплі, розуміємо, що вже вдома. Але чи надовго?)
Дякуємо; Павліку Євчуку, Анатолію Михайловичу, команді "Сан Франківськ", Рівненським друзям, Саші Полійчуку, Олі Мельниковій, Ігору Сичу, Миколі Сичевському, Івану Яловегі.
|
